Unsere Tiere

Finde deinen besten Freund

Jedes Tier in unserer Obhut wird untersucht, kastriert und geimpft. Wir begleiten den Adoptionsprozess: Kennenlerntermine, Formalitäten, Unterstützung danach.

Unsere ständigen Bewohner

Nicht alle bekommen ein neues Zuhause

Einige unserer Hunde und Katzen sind älter oder haben besondere Bedürfnisse — wir suchen keine neue Familie für sie, wir geben ihnen ein würdevolles Leben bei uns. Aber du kannst ihr Pate oder ihre Patin werden: unterstütze sie mit Futter, Medikamenten oder einer monatlichen Spende.

Mehr über Patenschaften erfahren

Vermittlungshilfe

Ein Tier gefunden, das ein Zuhause braucht?

Wenn du ein Tier gefunden hast oder eines bei dir aufbewahrst, das du nicht selbst behalten kannst — schlag es uns vor. Tippe auf die Schaltfläche, um ein kurzes Formular auszufüllen: Daten des Tieres, Fotos und deine Kontaktdaten. Nach der Überprüfung veröffentlichen wir hier auf der Website ein Angebot "Sucht eine Familie", mit dem Hinweis, dass sich das Tier bei dir befindet (nicht im Tierheim). Für Nachwuchs eines Haustieres bitten wir um einen kleinen Spendenbeitrag für die Veröffentlichung.

Ein Tier vorschlagen
Typ
Geschlecht
Alter
Besonderheiten
ZhuzhaReserviert

Hund · 2–3 Jahre · sterilisiert

Zuzha ist vor einem Monat zu uns gekommen. Ein kleines Mädchen mit charakteristischem rauem grauem Fell und einem bärtigen Gesicht, hinter dem die liebsten Augen verborgen sind. Jung und bereits kastriert – also vollkommen bereit, morgen schon in ihr neues Zuhause zu ziehen. Die Größe ist ideal sowohl für ein Haus als auch für eine Wohnung: nicht klein, aber auch nicht zu groß. Sie sucht eine Familie, die ihr Ruhe, Wärme und ein wenig Geduld in den ersten Tagen der Eingewöhnung schenkt.

🔖 Reserviert
BuniaSucht einen Vormund

Hund · орієнтовно 6 років · sterilisiert · geimpft

Вперше ми познайомилися з Бунею ще тоді, коли в неї була власниця. Жінка звернулася до нас із проханням тимчасово приглянути за собакою, поки вона буде в лікарні: у неї було онкологічне захворювання, планувалася операція та відновлення. Буня певний час пожила в нас, а після лікування ми повернули її власниці. На жаль, згодом стан жінки погіршився, і через деякий час вона померла. Після цього нам зателефонувала її сусідка й попросила забрати Буню — собака фактично лишилася нікому не потрібною. Родичі власниці не захотіли лишати її собі. Коли ми приїхали, після смерті господині минуло лише кілька днів, а в будинку вже робили ремонт. Буня сиділа надворі — її навіть не пускали в дім, у якому вона доти жила зі своєю людиною. Так Буня знову опинилася в нас і відтоді живе у прихистку. Характер у неї досить специфічний. Буня добре відчуває свої особисті кордони й не любить, коли на неї тиснуть або змушують робити те, чого вона не хоче. Але якщо ці кордони поважати, з нею цілком можна знайти спільну мову. Коли вона сердиться чи гарчить, найкраще просто дати їй спокій — тоді вона швидко заспокоюється. Вона досить чітко показує, коли їй щось не подобається. Свого часу нам навіть вдалося знайти для Буні родину. Вона прожила там майже пів року, і загалом усе було добре. Але одного разу до жінки, яка її взяла, приїхали внуки. Діти хотіли гратися, Буня цього не хотіла й почала гарчати — так вона їх попереджала. Її сигналів не зрозуміли й продовжили чіплятися, після чого Буня вкусила. Чоловік тієї жінки наполіг, щоб собаку віддали, і вона повернулася до нас. Саме тому нову родину для Буні ми вже практично не шукаємо. Собаці з таким характером дуже складно знайти людей, які справді розумітимуть її поведінку, поважатимуть її межі й не вимагатимуть бути «зручною». Для Буні ми шукаємо опікуна — людину, яка підтримуватиме її навіть на відстані й знатиме, що завдяки цій підтримці в неї є їжа, обробки, ветеринарна допомога і просто можливість спокійно жити в нас стільки, скільки їй буде потрібно.

DinkaSucht einen Vormund

Hund · Ungefähr 4 Jahre · sterilisiert · geimpft

Восени 2023 року до нас звернувся чоловік із газового господарства: на їхній території живе собака, яка постійно народжує цуценят, і він просив допомогти зі стерилізацією. Коли ми приїхали ту собаку відловлювати, поруч побачили цуценя. Воно шкутильгало, лапка була вивернута — найімовірніше, збила машина, і кістка вже почала зростатися неправильно. Це була Дінка. Ми відвезли її до лікарні. Лікар пробував оперувати, поставив пластину, щоб вирівняти лапу. Але загоєння не йшло: Дінка бігала, лапа заважала, почалося запалення. Лікували довго, і в серпні 2024 року лапку все ж довелося ампутувати. Дінка стерилізована та вакцинована — останнє щеплення в лютому 2026 року. Три лапи їй не заважають. Дінка активна, любить бігати по території, а іноді й купатися. Гуляє без повідка і з території не тікає. З іграшок обирає ті, які можна погризти, і ті, що пищать. А от із новими людьми вона дуже полохлива — може здалеку погавкати на незнайомця. До нас вона звикала довго, тож людині, яка захоче з нею подружитися, знадобиться терпіння. Зате коли Дінка вже прийняла — вона своя. У неї вже є опікунка, яка підтримує її щомісяця. Але до опікунства можна долучитися частково — будь-яка частина суми допомагає.

VolodkaSucht einen Vormund

Hund · 17 · geimpft

Володька з'явився в нас навесні 2023 року. Його викинули в Тростянці на Волині — біля траси, у жвавому місці, де багато магазинів. Там його збила машина. З перебитою задньою лапою він заліз під невеликий магазин, і дістати його ніхто не міг. Скільки днів він там пролежав, ми точно не знаємо — знаємо лише, що довго. Потім нас попросили допомогти: забрати й полікувати. Витягти його звідти виявилося дуже важко. Володька був худий і облізлий, а перелом — важкий: кістка задньої правої лапи зламана у двох місцях, зі зміщенням. У лікарні йому зробили операцію і поставили металеву конструкцію для фіксації. Перші дні були найважчі: йому сильно боліло, він постійно гавкав і скавчав. Ми кололи знеболювальне — він ненадовго затихав, а за кілька годин починав знову. Зрештою все зрослося. Але через складність перелому і вік загоювалося довго, і конструкція стояла набагато довше, ніж стояла б у молодого собаки. Лапа зрослася — проте не рухається: вона просто бовтається і стала коротшою. Володька стрибає на трьох, а четверта, грубо кажучи, лише заважає йому. Болю вона зараз не завдає. Пізніше з ним сталося ще одне — чи то інсульт, чи параліч лицевого нерва. Відтоді з одного боку морда лишилась трохи перекошеною. Вакцинований на початку 2026 року, оброблений від кліщів та інших паразитів. Через вік він уже гірше бачить і чує. Попри все це Володька живий і активний. Бігає по території, далеко не тікає — набігається, і ми заводимо його назад у вольєр. Гуляє без повідка. До людей він добрий. З іншими собаками по-різному: з одними ладнає спокійно, а з окремими кобелями не дружить — схоже, відчувають конкуренцію, бо Володька не кастрований. Не кастрований він не випадково: тоді, під час операції, це було б надто великим ризиком — рана могла взагалі не зажити. А тепер лікарі кажуть, що за станом здоров'я краще цього вже не робити. Володьці сімнадцять років. У такому віці ми не шукаємо йому нову родину — ми шукаємо опікуна: людину, яка підтримає його утримання й лікування, поки він у безпеці живе в нас.

HreisSucht einen Vormund

Hund · орієнтовно 10+ років · sterilisiert · geimpft

Грейс жив просто на вулиці. Ми забрали його влітку 2024 року — старого й зарослого. Скільки йому насправді, ми не знаємо: на вигляд уже за десять. Першим ділом його підстригли — шерсть збилася так, що інакше було не дати ради. А далі почалося звикання. Зміна місця далася йому важко: перші ночі він гавкав і ніяк не міг заспокоїтись. До нього приходила Аня, одна із засновниць нашої організації. Сиділа поруч, заспокоювала — і він прив'язався до неї так, як прив'язуються тільки собаки, яких довго ніхто не гладив. Тепер він усюди ходить за нею. Коли Аня збирає когось на прогулянку, Грейс іде поруч. Коли її немає — гавкає і чекає. А коли вона повертається з Луцька, він стрибає й метляє хвостом, наче її не було рік. Зараз Грейс живе в будинку. Кастрований, вакцинований, оброблений від паразитів, важить близько 35 кг. До інших тварин і до незнайомих людей ставиться спокійно, хоч і трохи лякливий — вік дається взнаки. Через вік ми не шукаємо йому нову родину. Для Грейса ми шукаємо опікуна — людину, яка підтримає його утримання й лікування, поки він у безпеці живе в нас.

DarsiSucht einen Vormund

Hund · трохи більше 2 років · sterilisiert · geimpft

Дарсі з'явилася в нас 27 серпня 2024 року. Про неї повідомили люди: у Рожищі, це Волинська область неподалік від Ківерців, збили собаку. Це було ще цуценя, і задні лапи були важко травмовані. Аня забрала її й одразу повезла до клініки. Там обробили рани й зробили рентген. Знімок показав дуже серйозні ушкодження — і в Луцьку нам сказали чесно: тут їй не допоможуть, таких спеціалістів немає. Ми знайшли лікарів у Львові й проконсультувалися з ними. Вони відповіли, що операції зробити зможуть. Лікування виявилося дуже дорогим — понад 60 тисяч гривень. Дарсі пробула в клініці цілий місяць: їй поступово зробили кілька операцій і потроху займалися реабілітацією. Потім ми забрали її до себе. Відтоді вона живе в будинку. Коли хоче погуляти — просто проситься: шкребе двері, ми відчиняємо, і вона біжить на подвір'я. З території нікуди не тікає. Характер у Дарсі особливий: на незнайомих людей вона гавкає. Найімовірніше, це наслідок того, що вона пережила. Тому нову родину ми для неї не шукаємо — шукаємо опікуна. З іншими собаками Дарсі товаришує майже з усіма. А от на котів полює — з ними їй краще не жити. Дарсі стерилізована та вакцинована, щеплення на початку 2026 року. Вона невелика, орієнтовно 17 кг.

KolaSucht ein Zuhause

Hund · орієнтовно 4 роки · sterilisiert · geimpft

Наприкінці осені 2025 року до нас звернулися небайдужі люди: вулицею бігає собака, і з нею щось не так. Так у нашому житті з'явилася Кола. У неї були сильно набряклі молочні залози. Найімовірніше, незадовго до того вона мала цуценят, але вигодувати їх не змогла — що з ними сталося, ми так і не дізналися. Залишати Колу на вулиці було не можна: у такому стані запалення розвивається швидко і може закінчитися смертю. Тому ми забрали її до себе й почали лікування — давали засіб проти лактації та уважно стежили за станом. Поступово набряки зійшли, і Кола повністю одужала. На початку 2026 року вона пройшла стерилізацію та вакцинацію. Зараз Кола здорова. За характером вона дуже лагідна й активна, обожнює гратися і щиро радіє людям. На повідку ходить спокійно — може потягнути хіба тоді, коли щось дуже зацікавить. З іншими собаками буває по-різному: іноді залюбки грається, іноді тримається насторожено, тож знайомити її краще спокійно й на нейтральній території. З котами ми її ще не перевіряли і чесно скажемо: не знаємо. Агресії до них не помічали, але й підтвердити спокійне ставлення не можемо — це варто з'ясовувати вже на місці. Агресії до дітей у Коли немає. Але вона дуже активна й любить гратися, тому з маленькими дітьми потрібен нагляд: у пориві радості може стрибнути або ненавмисно штовхнути. Зараз Кола живе у вольєрі на нашій території, тому як вона поводиться в будинку чи квартирі, ми чесно сказати не можемо — не перевіряли. Ще одне, про що варто знати заздалегідь: коли Кола тільки до нас потрапила, перший час вона поводилася неспокійно — намагалася вилізти з вольєра й подавала голос. Це минулося, але після переїзду в нову родину їй знову потрібен буде час на адаптацію. Кола шукає родину, готову до активної собаки: з прогулянками, іграми, увагою і терпінням на перші тижні.

LiliSucht einen Vormund

Hund · орієнтовно 4 роки · sterilisiert · geimpft

Історія Лілі починається не з неї, а з війни. 2022 рік, важкі обстріли Ірпеня. До нас звернулася жінка, яка звідти тікала: вона дісталася Луцька з котом і ніяк не могла знайти житло — з твариною не пускали. Попросила потримати кота кілька днів, і ми погодились. Згодом вона поїхала далі й осіла в Яремчі, винаймала там будинок. Саме там, на смітнику, вона знайшла цуценят, яких хтось викинув. Забрала їх і потай тримала в гаражі — господарі про це не знали. Цуценят було п'ятеро, і вони захворіли на ентерит. Одне не вижило. А потім господарі дізналися про гараж. Домовитися вдалося лише про двох: двох жінка лишила собі, а про решту благала нас, плачучи, щоб ми забрали. Так у нас опинилися Лілі та її сестричка Сісі. Це була середина літа 2022 року. Сісі виявилася ручною й товариською — її швидко забрали, вона живе в родині, і в неї все добре. А Лілі була дуже налякана. При першому знайомстві вона спробувала мене вкусити — це був чистий захист, а не злість. Вона жила у відкритій клітці й навіть не хотіла з неї виходити. Два тижні ми просто були поруч: обережно годували, не лізли, поважали її межі. І вона зрозуміла, що зла їй тут ніхто не зробить. Відтоді ми з нею друзі — Лілі спокійно гуляє, і все в неї добре. Але характер у неї лишився особливий. Новим людям Лілі не довіряє. На повідку ходить добре — проте з нами; якщо повідець бере хтось інший, вона насторожується. Щоб вона повірила новій людині, потрібні час і терпіння. З іншими собаками так само вибірково: з одними ладнає спокійно, з іншими може повестися агресивно. Зараз вона живе у вольєрі разом з однією собакою, і вони добре уживаються. Лілі стерилізована та вакцинована — щеплення на початку 2026 року. Ми були б раді, якби знайшлася людина, готова дати їй час і поступово стати для неї своєю. Але скажемо чесно: досвід показує, що з такими собаками мало хто хоче працювати. Тому насамперед ми шукаємо для Лілі опікуна.

YutaSucht einen Vormund

Hund · орієнтовно 7 років · sterilisiert · geimpft

Юта з'явилася в нас наприкінці серпня 2025 року. Ми побачили в інтернеті оголошення: дорогою з Ківерців на Розвище, на облаштованій лісовій зоні відпочинку, живе дуже худа собака. Її хтось погодував і поїхав далі — забрати, як завжди, не мав змоги ніхто. Ми поїхали туди пізно ввечері: вечори вже були холодні. Собака справді була там. Дуже худа й напрочуд спокійна. Наступного дня ми одразу повезли її в клініку. На ній було дуже багато кліщів — ми їх познімали, а мазок показав бабезіоз. Показники крові були страшні: еритроцити 0,4 замість норми 4 — удесятеро нижче. Без переливання вона б не вижила. Кров для Юти дав Чак — наш же пес. Ми возили його до клініки як донора. Зараз усе позаду. Юта одужала, і коли зміцніла, ми її стерилізували. Вона активна, рухлива, і на здоров'я не скаржиться. Вакцинована на початку 2026 року. Точний вік визначити важко: зуби в неї дуже зчесані. Орієнтовно їй близько семи років. За породою — метис малінуа, і це видно і за виглядом, і за характером: енергії в ній багато. Характер у Юти специфічний. До людей вона ставиться досить добре, а от до інших тварин — не дуже. На повідку гуляє, але сильно тягне: сили в ній вистачає. І ще вона обожнює все шматувати — іграшки біля неї живуть недовго. Через вік і непростий характер ми не шукаємо Юті нову родину. Для неї ми шукаємо опікуна — людину, яка підтримає її утримання й лікування, поки вона живе в нас.

AksaiSucht einen Vormund

Hund · орієнтовно 15 років · geimpft

Аксай — тибетський мастиф. Лікарі оцінюють його вік приблизно у 14–15 років. Це великий собака, вагою орієнтовно 45–50 кг. Він з'явився в нас у травні 2023 року, і його порятунок стався випадково. Військові їхали дорогою і зупинилися пообідати біля закинутої ферми. Саме там вони почули собаку: Аксай був прив'язаний і залишений сам. Виглядав він дуже погано — увесь у ковтунах, з гнійними ранами по тілу. Лікування потрібне було терміново, тому ми забрали його, щоб урятувати. У клініці було непросто. Аксай гарчав і не давався до рук, від нього йшов важкий запах, і оглядати його спершу не наважувались. Але лікарі погодилися допомогти: зафіксували пащу, щоб він не вкусив, дали анестезію, вичистили рани й підстригли ковтуни. Йому призначили лікування, і Аксай пішов на поправку. Зараз він вакцинований і оброблений від паразитів. Не кастрований: коли Аксая привезли, усе тіло було в ранах і про операцію не йшлося, а тепер наркоз для нього надто ризикований — у такому віці він може з нього не прокинутися. За здоров'ям у нього вікові зміни: гірше бачить, зуби вже стерті. Шерсть після тієї стрижки відросла, і в ній потроху збиваються ковтуни. Вичісувати себе Аксай не дає, а повторити стрижку під седацією, як тоді, вже не можна — з тієї ж причини, що й операцію. Тож поки що ми можемо лише спостерігати за станом його шерсті. Характер у нього непростий. Аксай недовірливий, гладити себе дає неохоче, і поводитися з ним треба дуже обережно. Це не злий собака — це собака, який має підстави нікому не вірити. Живе він у вольєрі сам. На частину наших собак не звертає жодної уваги, на інших починає гарчати, тому підселяти до нього когось ми не пробуємо. З котами ми його не перевіряли і, чесно кажучи, не плануємо — за його поведінкою краще припустити, що з котами йому не бути. Через вік і характер Аксай уже не шукає нову родину. Для нього ми шукаємо опікуна — людину, яка підтримає його утримання й лікування, поки він живе в нас, і зможе приїжджати до нього. Кілька речей, які варто про нього знати. На повідку він гуляє, але буває, що просто зупиняється і стоїть — тоді зрушити його непросто. Краплями від паразитів обробити його майже неможливо. Таблетку теж просто так не візьме — починає гарчати. Ми навчилися ховати її в кульку з фаршу: так з'їдає без питань.

BilyiSucht einen Vormund

Hund · 10+ · sterilisiert · geimpft

Йому більше десяти років. І всі ці роки він живе на одному місці. Колись, ще зовсім цуценям, його викинули у вуличний туалет. У ямку. Хтось вирішив, що так буде простіше. Ми знайшли його там і витягли. Тоді на цій території ще не було прихистку, була просто зона відпочинку. Відтоді минуло більше десяти років. Тут з'явилося більше вольєрів тому що багато тварин безвідповідальні люди просто напросто викидали на територію. А Білий просто залишився. Він тут ріс, тут постарів, тут його дім. Він невеликий, десь 12 кг. Кастрований, вакцинований, оброблений від кліщів. Здоровий і доглянутий. Білий дуже любить людей. Спокійний, врівноважений. Саме тому його найчастіше беруть на прогулянку, з ним легко і приємно йти поруч. З деякими нашими собаками він не дружить, характер є характер. Але з людьми у нього питань ніколи не було. Родину ми йому вже не шукаємо. У його віці зривати з місця, де він прожив усе життя, було б жорстоко. Це його територія, його люди, його розпорядок. Ми шукаємо для нього опікуна. Опікунство це коли ти береш на себе частину його утримання. Корм, вітаміни, обробки, візити до ветеринара. Ти не забираєш його додому, ти просто стаєш його людиною на відстані. Можеш приїжджати, гуляти з ним, бачити фото і новини про нього. Білого колись викинули в яму. Хочеться, щоб решту життя він прожив з відчуттям, що комусь потрібен.